Досить часто у здавалося б однакових будинках теплові лічильники фіксують різні показники спожитого тепла. Як наслідок, порівнявши платіжки із сусідніми будинками, мешканці скаржаться, що сплачують за тепло набагато більше, аніж їхні сусіди з будинку поруч. Однак зазначимо, що маючи тепловий лічильник, не можна беззаперечно проводити порівняння показників спожитої енергії, а, тим більше, вважати, що воно має бути таким самим, як і в сусідніх будинках. Перш за все зазначимо, що лічильник тепла – це не засіб економії, а лише необхідний і стимулюючий до неї чинник. Він фіксує реальний обсяг теплової енергії, що була використана для опалення будинку за певний час. Для споживача встановлення приладу обліку теплової енергії замінює систему оплати за нормативом на систему оплати за фактично спожите тепло. Не слід вважати, що в сусідніх будинках споживання тепла має бути однаковими, адже на споживання будинком теплової енергії впливає багато факторів. Серед основних факторів варто виділити наступні:

– теплотехнічні характеристики житлових будинків (матеріал, товщина огороджуючих конструкцій, висота стелі помешкання і т.інш.);

– наявність пластикових вікон у будинку, утеплення тамбурів, підвалів, дахів, сходинкових маршів;

–  теплоізоляція трубопроводів у підвалах та їх діаметри;

– кількість встановлених індивідуальних систем опалення;

– місце розташування будинку (північна сторона втрачає на 10% теплової енергії більше, ніж південна);

– температурний режим в помешканнях (при зміні на 1^оС використання теплової енергії змінюється на 5%).

     Нагадуємо, що встановлення приладів обліку теплової енергії в житлових будинках це не примха підприємства, а обов'язкові заходи згідно вимог ЗУ "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".